укр eng
ХТО НА ЧЕРНІГІВЩИНІ ГОТОВИЙ ДО МІСЦЕВИХ ВИБОРІВ?
79
22

Незважаючи на незрозумілість законодавства, головним фактором перемоги на місцевих виборах може стати час.

Нові реалії політичної мапи Чернігівщини та її перспективи

Після дострокових президентських та парламентських виборів політична карта України та Чернігівщини сильно змінилась. Влада та опозиція помінялися місцями, а найбільш радикальні сили (як праві так і ліві) тимчасово зійшли з великої української політичної шахівниці.

З іншого боку, розвиток політичної та, особливо, економічної ситуації дає надію позапарламентським політичним силам на те, що якщо вони і не повернуться зараз до влади, але все одно зможуть грати більш значну роль в житті і всієї країни, і, особливо, окремих областей і районів. Економічні проблеми практично завжди мають перевагу над політичними.

Місцеві вибори можуть стати більш важливими ніж парламентські:
по-перше, декларована коаліцією децентралізація влади значно підвищить значущість місцевих еліт;
по-друге, фактично монополізація влади місцевими громадами буде сприяти стабілізації політичної ситуації в регіонах та зменшенню тиску центру;
по-третє, як показує досвід інших країн, місцеві еліти можуть настільки зміцнитися, що будуть впливати у майбутньому на результати президентських та парламентських виборів;
четверте, прихід до влади певних політичних або бізнес-групувань на політичному рівні може дати старт довготерміновим політичним вотчинам.

На сьогодні зрозуміло, що Чернігівщина є доволі унікальною областю, де на даний момент немає домінуючої політичної сили або економічної групи. Навіть термін «чернігівський олігарх» практично ніде не застосовується.

Після домінування Партії регіонів керівництво Чернігівщиною певний час було у ВО «Батьківщина» та частково у ВО «Свобода». ВО «Батьківщина» була суттєво ослаблена розколом своїх рядів та виходом «фронтовиків». "Свобода" демонстративно відмовилася від керівних посад у районах.

Пропрезидентська партія у 2014 році фактично структурно не розвивалася.

Адміністративне керування областю вже більше двох місяців також значно «урізане» (як в повноваженнях так і в кількості). Навіть якщо зараз буде призначено нову людину головою облдержадміністрації, для того, щоб впливати на ситуацію їй буде потрібно багато часу та компромісів.

Таким чином, можна стверджувати, що серйозних структурних політичних сил, які б були сьогодні здатні проводити загальнообласні виборчі кампанії на Чернігівщині, немає.

В українській політичній практиці прийнято, що головними іністутиційними факторами виборчих кампанії є влада, яка має адміністративний ресурс, та діючі народні депутати.

Після парламентських виборів депутатський корпус від Чернігівської області значно оновився. Найбільше депутатів-мажоритарників представляють пропрезидентську силу – Владислав Атрошенко, Валерій Куліч та Олег Дмитренко. Фронтовики та УДАР також мають по одному депутату – Олександр Кодола та Анатолій Євлахов. Шостий мажоритарник – Валерій Давиденко - від ЗАСТУПа.

Мабуть ресурсами, які б впливали на всю область, володіє лише Владислав Атрошенко. Те, що народні обранці не будуть проводити окрему політику, доводить факт створення міжфракційного депутатського об’єднання «Рідна Чернігівщина». Серед депутатів-списочників ті, хто задекларував відношення до Чернігівщини, в більшості своїй політики та невеликі, по загальноукраїнським міркам, бізнесмени. Найбільше всього їх представлено у лавах Радикальної партії. Розбудова останньої, а також Народного фронту та Самопомічі буде залежати від зовнішнього фінансування або залучення впливових місцевих бізнесменів. Більшість депутатів-мажоритарників на сьогодні «обезкровлені» парламентськими баталіями і витрачають кошти на власну ефективну діяльність. В певній мірі будь-яку групу впливу в області може посилити лише призначення «їхнього» губернатора.

Обласна влада, яка не має фінансів, постійно перебуває в стані кризового менеджменту та фактично не має дієвої вертикалі в районах і не може активно впливати на виборчі процеси. Та і демократичні принципи заперечують активне застосування адміністративного або владного ресурсу. Бюджетникі та державні службовці, враховуючі їх фінансування, не є опорою, яку можна автоматично застосовувати.

Ситуація навколо обласної ради та районних рад ще більш цікава. Практично жодна електорально ефективна обласна та районні програми не фінансуються. Революція Гідності не «додавила» місцеву владу на оновлення, скоріше змусила її вдатися до мімікрії. Багато чого було обіцяно, але мало виконано. Популізм та відсутність фінансів не дають впевненості місцевим керманичам, а відсутність нових команд – людського ресурсу.

Зважаючи на все вище сказане, можна зробити висновок, що місцеві вибори на Чернігівщині можна проводити з чистого аркушу паперу, головне мати необхідні ресурси.

Місцеві ресурси і місцеві вибори

Зрозуміло, що вибори будуть і потрібно щось робити. І робити вже зараз. Як показав досвід парламентських виборів, очікувати на перемогу за 1-2 місяці неможливо, навіть маючи значні фінанси. Також нове законодавство, яке окреслить правила боротьби, скоріше буде сприяти коригуванню кампанії, яка вже має розгорнутися по цілому ряду напрямків. Тому один з перших ресурсів – ресурс часу. Враховуючи важливість майбутніх виборів для місцевих еліт і формування регіональних довготермінових політичних монополій, домовленості, досягненні в останню хвилину не гарантують їх тривалості.

Другий головний напрямок – база потенційних кандидатів у ради різних рівнів

З одного боку вони не повинні бути сильно самостійними, бо є загроза того, що у нових радах вони будуть грати за власними правилами, створюючи тимчасові союзи.

З іншого боку вони повинні бути доволі відомі та «розкручені». І, бажано такими, що мають певний фінансовий та організаційний ресурс.

Загальна кількість таких осіб в області коливається в межах від 3 до 5 тисяч. Розмови про те, що депутатський корпус буде скорочено, враховуючи кількість місцевих громад Чернігівщини, не суттєві. І районні, і обласна рада збережуть власну кількість депутатів, яка залежить від кількості, відповідно, районів та територіальних громад. Незначні зменшення можуть бути у міських та в районних радах міста Чернігова. Причому слід враховувати, що всіх потенційних кандидатів у ради різних рівнів потрібно групувати у депутатські піраміди.

Якщо загальнодержавні бренди мали значний вплив на президентській та парламентській кампаніях, то у місцевих виборах – головне особисті бренди. А враховуючи те, якою може бути суспільно-політична ситуація через декілька місяців, пряма «прив’язка» до парламентських сил може скоріше шкодити.

Одночасно з підбором власних кандидатів потрібно розпочати вивчення потенційних кандидатів опонентів, особливо діючих зараз депутатів. Як показав досвід парламентської кампанії в області, чорний піар не настільки ефективний, як точна інформація: «Обіцяв: зробив – не зробив».

Вже зараз відібраним потенційним кандидатам потрібно розпочинати системну роботу з прихильниками. Формуванням бази займаються партійні структури або штаби. А працювати постійно з людьми потрібно саме потенційним кандидатам. Насамперед, для них головне набрати ту кількість прихильників, яка необхідна для впевненої перемоги.

Третій, за значущістю, після часу та людського є ресурс фінансовий

Акумулювання коштів для передвиборної кампанії особливо на останній її фазі доволі важке завдання для політичних сил небагатої Чернігівщини.

Центр скоріше за все буде зацікавлений впливати на формування обласних рад та керівництво, а через них на створення виконкомів. Головні централізовані витрати на польові структури та медіа розпочнуться за два-три місяці до дня виборів.

Місцеву польову структуру та агітацію частково можуть і повинні фінансувати самі кандидати. Умови у кожному районі та місті області різні. Різні кошти можуть залучати і кандидати. Залучення «знаменитих» і «впливових» вимагає платити за них. Та і родина – не завжди ефективний штаб, потрібно залучати фахівців, і дешевше на постійній основі.

Медіа, особливо телебачення, централізоване обласне керування та тіньові штаби – це фінансування Центру. Досвід парламентських виборів показує, що загальнообласна місцева партійна кампанія може коштувати від одного мільйона, і не гривень.

Окрім впливових загальнопартійних структур на Чернігівщині в різних районах та великих містах фінансово впливати на перебіг місцевих виборів можуть і декілька доволі великих бізнесових груп. Але вони завжди «кладуть яйця в декілька кошиків».

Медіа-ресурс у Чернігівській області найбільш проблемний

З одного боку влада має вплив на телебачення, але постає питання «хто і як?». Наприклад, під час парламентської кампанії більший вплив на обласне телебачення мав Яценюк, ніж Порошенко.

Крім того, парламентська кампанія 2012 року показала, що якщо влада піариться на телебаченні, це не означає підвищення електорального рейтингу. Бо звичайний виборець вважає, що влада робить те, що вона повинна робити: виконує свої обов’язки. А враховуючи суспільно-політичну ситуацію, значно більше критикується.

Цікаво, що і застосувати «оголтелий» популізм як це зробила опозиція на парламентських виборах значно важче. Бо ми маємо справу, не із загальноукраїнськими напрямками, а з конкретними обіцянками та справами. І виборець значно прагматичний, коли має справу з місцевими політиками.

Ще одна проблема використання місцевого телебачення у виборах – ефективне подання в новинах без окреслення політичної реклами. Як показав досвід минулих виборів, цього практично не зустрічалося, окрім на чернігівському міському телебаченні.

Ситуація з друкованими ЗМІ ще більш цікава. З одного боку на них впливають діючі місцеві ради. З іншого, кількість осіб, які захочуть потрапити на шпальти газет, навіть якщо їх подвоїти, дуже велика. Проголошення провладною коаліцією майбутнього роздержавлення ЗМІ та створення суспільного телебачення вносить ще більший розбрат в планування використання медіа. Вже зараз і телевізійники, і журналісти комунальних ЗМІ не знають, що їх очікує.

Що стосується комерційних або приватних видань, то реально загальнообласний вплив має лише обласна газета «Деснянка». Всі інші комерційні видання («Гарт» і «Вісник Ч») будуть лише продавати площі. Знову може з’являтися попит на місцеві комерційні видання, суспільно-політичної спрямованості, які розповсюджуються безкоштовно.

Скоріш за все, як показує досвід минулих місцевих виборів, загальнообласні політичні сили будуть використовувати два напрямки. Це партійні видання великими накладами та районні спеціальні додатки. Друге більш ефективне (наприклад використовувала Партія регіонів у 2010 році випуски районних додатків «Деснянської правди»). Районні партійні видання менш ефективні, так як рівень довіри читачів до них низький.

Ще однією проблемою друкованих ЗМІ є переважно тижневий випуск, тобто читачі будуть отримувати наприкінці тижня масований «викид» інформації з великою кількістю політичної агітації, що значимо нівелюватиме ефективність.

Тим політичним силам та кандидатам, які планують використовувати районні та обласні видання, потрібно заздалегідь забезпечити підвищення їх тиражів та адресну підписку для своїх потенційних виборців. Або випускати власне видання і розповсюджувати його адресно.

Тема використання Інтернету на місцевих виборах потребує більш детального дослідження в окремому матеріалі.

Ще один ресурс на який потрібно звернути увагу – організаційний

Він спирається насамперед на реально діючі місцеві партійні осередки, активність яких збільшується з наближенням місцевих виборів.

На сьогодні пропрезидентські сили навіть юридично не завершили формування осередків.
Батьківщині та Народному фронту потрібно з’ясувати, хто з ким в районах працює, і що у кого залишилося.
Самопоміч та Радикальна партія зможуть розгорнути власні структури лише за умови зовнішнього фінансування.
ВО «Свобода», «Опозиційний блок» та КПУ також залежать від зовнішнього фінансування структури, але ще не втратили організаційні структури.

Одним з головних завдань для партій на Чернігівщині буде імплементація найбільш рейтингових кандидатів та їх організаційних ресурсів у партійні структури та забезпечення ефективної роботи депутатської піраміди.
На сьогодні склалася унікальна ситуація, коли найбільш сильні організатори партійного будівництва в області відсторонені від активної партійної діяльності. Одні були у «злочинній» владі, інших відтіснили молоді та амбіційні. Але ж організаторами за короткий час не стають.

Під час формування організаційної структури головне визначити хто іде на вибори, а хто їх забезпечує. Як показав досвід місцевих кампаній, кандидати-начальники штабів та штаби з родичів – перший крок до поразки.

Хоча це і звучить «штампом», але підготовка до нових виборів починається одразу після дня виборів, і практика доводить, що вчасно розпочата виборча кампанія більш ефективна та дешева.
Якщо до вчасно розпочатої виборчої кампанії додати грамотний відбір кандидатів, накопичення фінансів, залучення фахівців і розбудову інформаційних каналів, то довгоочікувана перемога стає більш реальною.

Юрій Паперний

 

Коментарі
Поки що немає жодного коментаря
Залишити коментар
Для того, щоб залишити коментар, зареєструйтесь або увійдіть до системи, якщо вже зареєстровані